Франк анна - цитаты, афоризмы, высказывания, фразы. Афоризмы от Анны Франк

За все, что делает христианин, он отвечает лично. За то, что делает еврей, отвечают все евреи.

(евреи)

А тот, кто сам счастлив, может дать счастье и другим. Тот, в ком есть мужество и стойкость, тот никогда не сдается и в несчастье.

Если ты меняешься, то замечаешь это, когда изменения уже произошли.

Лучше держать свои мысли при себе и ко всем относиться также пренебрежительно, как они относятся ко мне.

Природа - это единственное, что не переносит подделок.

(природа)

Будучи честной, можно многого достичь, сохранив при этом достоинство.

Не нужны мне поклонники - нужны друзья, не хочу, чтобы восхищались моей милой улыбкой, - хочу, чтобы меня ценили за внутреннюю сущность, за характер.

Некоторые люди непременно хотят воспитывать не только собственных детей, но и чужих.

А мой совет такой: «Иди в поля, смотри на солнце, любуйся природой. Ищи счастье в себе самой, подумай обо всем прекрасном, что есть в тебе и мире и будь счастлива».

Я попросила бы господа бога сделать меня такой, чтобы никого не раздражать.

Человека узнаешь только после настоящей ссоры. Лишь тогда он показывает свой истинный характер.

(ссора , характер)

Любовь - это значит понимать другого, делить с ним счастье и горе. И физическая любовь в какой-то момент тоже неотъемлема от этого.

Можно заткнуть людям рот, но нельзя запретить им думать, лишь потому, что они слишком молоды.

Боюсь за что-нибудь браться - а вдруг это запрещено?

Нечего разыгрывать страдания, если тебе прекрасно живется.

Чтобы заслужить счастье, надо трудиться, быть честным и добросовестным, а не лентяйничать или спекулировать. Пассивность только кажется приятной, но лишь работа приносит удовлетворение.

Вот это и есть самое трудное в наше время: идеалы, мечты, прекрасные надежды, не успев возникнуть, тут же рушатся под ударами жестокой действительности.

Человек может быть одинок, несмотря на любовь многих, если никто не считает его самым любимым.

Хорошо, что никому не нужно ждать ни минуты, чтобы начать делать мир лучше.

Нечестным людям надо платить той же монетой.

Підготували добірку його цитат.

1. "Щастя ніколи довго не триває. Щастя все - день, година, одна хвилина"

2. "Ніякий шлюб, ніяка розлука не заборонить, щоб ти була поезією мойого життя"

3. "... тісна та невисока освіта наших суддів, прокураторів та адвокатів, оте нещасне Вrotstudium, що не дає такому функціонерові нічогісінько, крім знання параграфів, не торкаючи ані психології, ані суспільних відносин, ані історії, ані етики, присипляючи ще в університеті його душу і серце і випускаючи його в світ машиною, яка й працює так, як її наведуть переможні обставини"

4. "Школа політичного життя – то так як школа плаван­ня. Стоячи на березі і слухаючи теоретичних викладів і упімнень, ще ніхто на світі плавати не навчився. Тут перша річ – власна проба, власна діяльність, власне вміння і влас­на відвага. От чого ми мусимо на вічах учити наших селян. Нехай самі говорять, нехай учаться самі висловлювати свої потреби і кривди, стояти за своїми жаданнями і супроти панів, і супроти властей"

5. "Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів"

6. "Книги - морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить"

7. "Мова росте елементарно, разом з душею народу"

8. "Мій патріотизм – се не сентимент, не національна гордість, то тяжке ярмо"

9. "Вічний революціонер -
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, -
Він живе, він ще не вмер"

10. "Я переконаний, що економічний стан народу - се головна підстава цілого його життя, розвою і поступу. Коли стан економічний плохий, то говорити про поступ, науку - пуста балаканина. … Такий стан економічний не є вічний і незмінний. Він постав з бігом історичного розвитку, і так само мусить упасти, зробити місце другому, досконалішому, справедливішому, більше людському"

11. "Література кожного народу - це найкраще дзеркало його життя"

12. "У мене жінка блондинка,<...> Брюнетка зовсім інший ґатунок людей. Найгірша брюнетка все ліпша від найліпшої блондинки"

13. "Віддай майно і жінку, і себе за Вкраїну".

ДОВІДКА

Іван Якович Франко (1856 - 1916) - поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі, тепер Львівська область, в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському університетах.

Брав участь у роботі студентського "Академічного гуртка" "Друг". За громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну пропаганду, Франко чотири рази був ув"язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892).

В 1890 р. став одним із засновників та першим головою (до 1898) радикальної партії в Галичині, що згодом переросла у національно-демократичну, редактором її друкованих органів - газет "Народ" (1890-1895), "Хлібороб" (1891-1895), „Громадський голос" (з 1895).

У 1887-1897 рр. працював у редакції газети "Kurjer Lwowski". За участю Франка видані альманахи „Ватра", „Веселка", „Перший вінок".

У 1899 р. Франко став членом Української національно-демократичної партії. Завдяки підтримці Грушевського став членом наукового товариства ім.. Т. Шевченка, відтак відійшов од активної політичної діяльності і присвятив себе літературній і науковій праці. Очолював філологічну секцію та етнографічну комісію НТШ; був співредактором журналу „Літературно-науковий вісник" (1898-1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком).

1908 року здоров"я Франка значно погіршилося, однак він продовжував працювати до кінця життя. За останній період він написав "Нарис історії українсько-руської літератури" (1910), "Студії над українськими народними піснями" (1913), здійснив багато перекладів з античних поетів. 1913 року вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.

Період останнього десятиліття життя Франка - дуже складний. За розповідями сина Андрія, "у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…".

"Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю" - писав Іван Франко. За таких обставин за неповний рік до смерті Франко створив 232 поетичні переклади й переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. 31 травня відбулось кількатисячне урочисте прощання на Личаківському цвинтарі. Співорганізатором похорону був Кость Левицький, Зенон Носковський від імені УСС поклав вінок на могилу Каменяра.

Іван Франко був одружений з Ольгою Хоружинською, яка народила йому троє синів та доньку.

ТВОРЧИЙ ДОРОБОК

Франко плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик, і публіцист, багатогранний учений - літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист.

Письменник переклав українською мовою близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур, у т. ч. - зразки вавилонської, єгипетської, староіндійської, староарабської словесності, античного письменства, ліричної та епічної поезії народів світу, твори класиків зарубіжжя.

За стилем Франко належить до перших реалістів української літератури, найвизначніший поет пошевченківської доби. Новаторською була друга збірка «З вершин і низин» (1887, поширена 1893), охоплювала головні твори його суспільної лірики («Товаришам з тюрми», «Вічний Революціонер», «Каменярі», «Земле моя», «Тюремні сонети» та інші); революціонізувала молоде покоління, через що в Російській імперії була заборонена.

Вершина інтимної лірики Франка збірка «Зів"яле листя» (1896).

Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 повістей, романів.

Починається з так званого «бориславського циклу» (від 1877 року), в якому Франко подав жахливий образ і глибокий аналіз соціального зла в тогочасній Галичині. Зубожіння, пролетаризація галицького села лягли в основу збірок «В поті чола» (1890), «Галицькі образки» (1897), до яких належать автобіографічні оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben», інші.

Вершини прози Франка: повість Boa constrictor (1878), соціальний роман «Борислав сміється» (1882, уперше зображені початкові форми революційної боротьби робітництва та стихійне пробудження його класової свідомості).

На основі старих українських літописів Франко написав історичну повість «Захар Беркут» (1882, зображено героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів 1241 року). До історичних творів належать «Герой поневолі» (1904, про революцію 1848 року у Львові), «Великий шум» (1907, про скасування панщини).

Особливе місце в творчості Івана Франка посідає соціально-психологічна повість «Перехресні стежки» (1899-1900). Назва твору символізує «перехрещені» життєві шляхи персонажів, серед них - представники різних статей, соціальних верств, професій, національностей.

У цьому творі Франко порушує проблеми взаємостосунків українського селянства та інтелігенції, різних суспільних груп, влади і підлеглих, проблеми служіння демократичної інтелігенції своєму знедоленому народові, проблеми судочинства, подружніх стосунків, безправ"я жінки в суспільстві. Прототипом головного героя, Євгена Рафаловича, послужив Євген Олесницький - адвокат і громадський діяч.

Моральному розкладові «верхів» тогочасного суспільства в Галичині Франко присвятив романи «Для домашнього вогнища» (1892), «Основи суспільності» (1895). Повість «Лель і Полель» (1887) має дидактичний характер. Проза Франка відзначається жанровим багатством, реалістичним зображенням життя всіх прошарків суспільства.

У драматургії Франко виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії. Перші спроби на цьому полі походять з гімназії: «Юґурта» (1873), «Три князі на один престол» (1874), інші. Найбільше п"єс Франко написав у 90-х роках. Найвизначніші з них - соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893), віршована історична драма «Сон князя Святослава» (1895). З більших п"єс відомі комедії «Рябина» (1886), «Учитель» (1896), з одноактівок «Останній крейцар» (1879), «Будка ч. 27» (1893), «Кам"яна душа» (1895), «Майстер Черняк» (1896), «Суд святого Миколая» (вперше вийшла 1920) У жанрі дитячої літератури Франко збагатив українську літературу книгами «Коли ще звірі говорили» (1899), «Лис Микита» (1890), «Пригоди Дон-Кіхота» (1891), «Коваль Бассім», «Абу-Касимові капці» (1895

English: Wikipedia is making the site more secure. You are using an old web browser that will not be able to connect to Wikipedia in the future. Please update your device or contact your IT administrator.

中文: 维基百科正在使网站更加安全。您正在使用旧的浏览器，这在将来无法连接维基百科。请更新您的设备或联络您的IT管理员。以下提供更长，更具技术性的更新（仅英语）。

Español: Wikipedia está haciendo el sitio más seguro. Usted está utilizando un navegador web viejo que no será capaz de conectarse a Wikipedia en el futuro. Actualice su dispositivo o contacte a su administrador informático. Más abajo hay una actualización más larga y más técnica en inglés.

ﺎﻠﻋﺮﺒﻳﺓ: ويكيبيديا تسعى لتأمين الموقع أكثر من ذي قبل. أنت تستخدم متصفح وب قديم لن يتمكن من الاتصال بموقع ويكيبيديا في المستقبل. يرجى تحديث جهازك أو الاتصال بغداري تقنية المعلومات الخاص بك. يوجد تحديث فني أطول ومغرق في التقنية باللغة الإنجليزية تاليا.

Français: Wikipédia va bientôt augmenter la sécurité de son site. Vous utilisez actuellement un navigateur web ancien, qui ne pourra plus se connecter à Wikipédia lorsque ce sera fait. Merci de mettre à jour votre appareil ou de contacter votre administrateur informatique à cette fin. Des informations supplémentaires plus techniques et en anglais sont disponibles ci-dessous.

日本語: ウィキペディアではサイトのセキュリティを高めています。ご利用のブラウザはバージョンが古く、今後、ウィキペディアに接続できなくなる可能性があります。デバイスを更新するか、IT管理者にご相談ください。技術面の詳しい更新情報は以下に英語で提供しています。

Deutsch: Wikipedia erhöht die Sicherheit der Webseite. Du benutzt einen alten Webbrowser, der in Zukunft nicht mehr auf Wikipedia zugreifen können wird. Bitte aktualisiere dein Gerät oder sprich deinen IT-Administrator an. Ausführlichere (und technisch detailliertere) Hinweise findest Du unten in englischer Sprache.

Italiano: Wikipedia sta rendendo il sito più sicuro. Stai usando un browser web che non sarà in grado di connettersi a Wikipedia in futuro. Per favore, aggiorna il tuo dispositivo o contatta il tuo amministratore informatico. Più in basso è disponibile un aggiornamento più dettagliato e tecnico in inglese.

Magyar: Biztonságosabb lesz a Wikipédia. A böngésző, amit használsz, nem lesz képes kapcsolódni a jövőben. Használj modernebb szoftvert vagy jelezd a problémát a rendszergazdádnak. Alább olvashatod a részletesebb magyarázatot (angolul).

Svenska: Wikipedia gör sidan mer säker. Du använder en äldre webbläsare som inte kommer att kunna läsa Wikipedia i framtiden. Uppdatera din enhet eller kontakta din IT-administratör. Det finns en längre och mer teknisk förklaring på engelska längre ned.

हिन्दी: विकिपीडिया साइट को और अधिक सुरक्षित बना रहा है। आप एक पुराने वेब ब्राउज़र का उपयोग कर रहे हैं जो भविष्य में विकिपीडिया से कनेक्ट नहीं हो पाएगा। कृपया अपना डिवाइस अपडेट करें या अपने आईटी व्यवस्थापक से संपर्क करें। नीचे अंग्रेजी में एक लंबा और अधिक तकनीकी अद्यतन है।

We are removing support for insecure TLS protocol versions, specifically TLSv1.0 and TLSv1.1, which your browser software relies on to connect to our sites. This is usually caused by outdated browsers, or older Android smartphones. Or it could be interference from corporate or personal "Web Security" software, which actually downgrades connection security.

You must upgrade your web browser or otherwise fix this issue to access our sites. This message will remain until Jan 1, 2020. After that date, your browser will not be able to establish a connection to our servers.

Франк Семен Людвигович, 1877-1950 Русский философ.

В 1894 г. поступил на юридический факультет Московского университета, откуда был отчислен за участие в студенческих волнениях. Весной 1901 года экстерном сдал выпускные экзамены в Казанском университете.

С 1912 г. Франк является приват-доцентом Петербургского университета.
В 1917-1921 гг. преподавал в Саратовском университете.
В 1922 г. выслан из Росам на «философском пароходе».
В эмиграции жил в Германии, затем, с 1937 г -во Франции, а остаток жизни провел в Англии.

Безусловно честная и правдивая мысль никогда не успокоится и не может успокоиться на двойственной истине, на противоречии между знанием и верой.

Богатство культуры опирается на богатство личности, богатство личного сознания не разрушается, а питается богатой культурой.

В русский нигилизм вложен страстный духовный поиск - поиск абсолютного, хотя абсолют здесь равен нулю.

Природный хаос - наше материнское лоно - таится в глубине нашей собственной души.

Русская революция есть последнее действенное и всенародное проявление нигилизма.

Русская революция, так как она произошла, могла произойти только в России.

Русское общество имеет в отношении идей Толстого не вполне чистую совесть. Оно как бы не решается взглянуть ему прямо в лицо, и старается славословием заглушить, умертвить острую, режущую силу его вопросов.

Русский дух не знает середины: либо все, либо ничего - вот его девиз.

Русский нигилизм вовсе не простое неверие, он есть вера в неверие, религия отрицания.

Русское мышление абсолютно антирационалистично.

Темные стихийные страсти, лишая человека устойчивого духовного равновесия, уже сами по себе влекут его к гибели.

Только вера объединяет, неверие же распыляет, атомизирует человеческие силы.

Только сознание общих задач и конечных делает человека стойким и последовательным.

Человеку не избежать труда и тревоги духовной борьбы, потому что в этом и состоит достоинство и богоподобие человеческого существа

Человек в социализме уже не есть самобытное духовное начало, а есть просто природное существо и единственная цель его - материальная власть и материальное благополучие.

Широкого, легкого пути в рай земной, по которому блаженства можно достичь непосредственно, без труда - такого пути не существует.